Пройшовши далі парком, бачимо водойму. На думку деяких дослідників, назва “Тур” походить від етруського слова “тур”, що означає “вода”. В околицях бере свій початок і річка Тур’я, звідки і назва Турянська долина. Хоча інша легенда стверджує, що назва походить від того, що у цій долині жили тури.
Посеред озера розташований острів, що своїми обрисами нагадує контури Австро-Угорської імперії періоду її створення 1867 року, а на місці сучасного Закарпаття посаджено дерево – сосна з Далмації, привезена волонтерами з міста-побратима Трогір. Острів складено з 365 брил каміння, як 365 днів у році, а 1 камінь зберігається на причалі – його доправляють на острів раз на 4 роки у високосний рік.
З берега озера до острова можна дістатись на дерев’яному плоті, котрий одночасно може перевезти 10 осіб до 100 кг кожна. Пам’ятаючи про любов графа до календарів, на острові можна побачити ноктурлабіум та гноном, щоб при сонячному та зоряно-місячному світлі дивитися за рухом часу.
Дорогу навколо озера освітлює 24 ліхтарі, як кількість годин у добі, а на березі водойми розташовані 22 лавиці, на яких встановлено герби тих держав, у складі яких було сучасне Закарпаття за всю свою історію. Сидячи на лавицях у різну пору року, зручно спостерігати, як змінюють свої барви зелені легені Європи – ліси Карпат та дослухатися до тиші.
З правого боку озера, прямуючи в середину парку, ми зустрічаємо джерело води, назване на честь Сісі, імператриці Австрії Єлизавети Баварської, та джерело Святого Миколая, з якого століттями п’ють воду жителі довколишніх сіл з лікувальною метою.